Цивільне законодавство України чітко розмежовує роботи від надання послуг. Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України дано чітке визначення поняття «послуга»:
«За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором».
Отже діяльність з надання послуг не породжує речового результату. Це і становить принципову відмінність послуги від виконання робіт. Цивільний кодекс України розглядає як об’єкт цивільних прав не власне роботи, а їх результат, чим ще раз підтверджує їх відокремлення від послуг, які споживаються у процесі надання. Тобто замовника робіт цікавить отримання конкретного матеріалізованого результату, а не сам процес, що здійснюється для його досягнення.
«Робота діяльність виконавця, результатом якої виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб»
говориться у Законі України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. 1023.
Класичним видом оформлення робіт договір підряду, визначення якого визначено в статті 837 Цивільного кодексу України):
«За договором одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу».
«За договором одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу».